Подія, яка складається з вистави "Поле [Ранкова леді]" та двох відеробіт проєкту ПАМ'ЯТАТИ: "Вихід" та "Дрімота". На завершення вечору відбудеться Artist Talk
Танцювальний театр
Тривалість: 2 год 30 хв, з антрактом та artist talk
Поле [Ранкова леді]
Поля — то місця, де приймаються рішення, вони є вільними та позбавленими осуду. Вони відображають життя і смерть. Та рішення приймає хтось інший
Наш світ — то поле, народжене з нашого Внутрішнього поля. З любові та страху. Вони зіштовхуються, немов на полі бою, й народжують тугу, надію, відчай і насильство. Що посієш те й пожнеш
Ігрове поле вільного духу, що не знає, хто він і де його місце, у пошуку любові. Він стоїть зі своїм обмеженим полем почуттів між безмежними внутрішнім і зовнішнім світами у своїй крихкості, у безперервному шляху додому, у пошуках зцілення, за що готовий убити
Але зрештою він лишається таки спостерігачем, у полі тиші та недосяжності
Режисер/хореограф — Райнер Бер
Танцівники — Галина Щупак, Райнер Бер
Музикантка — Марія Онещак
Відео проекції — Євген Василів
Художниця сцени та костюмів — Ярина Андрушко
Проєкт є переможцем грантової програми Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні
Вихід
Ніна Булгакова — Харківська хореографка, викладачка, співзасновниця Ethno Contemporary Ballet. З початку повномасштабного вторгнення вона проживає та працює в Гельсінкі (Фінляндія)
Ніна обрала місце для перформансу на сходах Кабельного заводу, що наприкінці 1980 -х був перетворений на культурний центр
Ці сходи ведуть в танцювальну залу, де Ніна проводить репетиції і тренування:
“Сходи в зал — моє місце сили, що дає натхнення продовжувати свою справу, залишатись у професії. Символічно, що сходи мають структуру спіралі, яка має десь початок і десь кінець — вихід. Крізь цей шлях, крізь заплутані сходи, біль та труднощі я буду шукати свій власний ВИХІД”
Танцівниця та хореографка — Ніна Булгакова
Музика — Олексій Шмурак
Драматургія — Юлія Гудошник
Відеографка — Даріна Родіонова
Дрімота
Це історія про неможливість материнства під час війни. Точніше — про самозаборону чи уявлення, що це неможливо зараз. Це особистий досвід авторки перформансу, який і досі трансформується. Це рух крізь порожнечу, де немає місця для того, щоб стати матір’ю
Локація перформансу — недобудований корабель-ресторан, як символ нереалізованих мрій та часу, що зупинився. Корабель не вирушить у подорож, а його іржавий метал і порожні конструкції перетворюються на велику колиску для мрій, які так і не здійснилися
Танцівниця та хореографка — Катерина Кузнецова
Музика — Олексій Шмурак
Драматургія — Юлія Гудошник
Відеографка — Саша Плетенецька
Презентація відеоробіт відбувається в рамках проєкту ПАМ’ЯТАТИ за ініціативи Платформи сучасного танцю у співпраці з Львівським театром ім. Леся Курбаса, за підтримки фонду Trust for mutual understanding (США)
Мета проєкту — через танець, хореографію та перформативне мистецтво привернути увагу до жінок, які проходять випробування війною, але не беруть участь у збройному протистоянні з ворогом. Це ті жінки, які "нічого особливого" не зробили для перемоги, але, тим не менш, через втрати, емоційне виснаження, вимушену міграцію, неможливість жити "нормальним” життям є безпосередніми учасницями війни