Постдокументальна вистава за жіночими голосами

Вистава про жінок, що створена режисером-чоловіком як спроба відчути той біль, що відчуває жінка під час війни

Чи мають страх, біль, ненавість або ж відвага гендерну ознаку?

Чи можна досі вважати жінку «слабкою статтю»?

Чи на часі гендерні питання в українському суспільстві під час війни?

У виставі зібрано більше 30 історій реальних українських жінок різних соціальних ролей і статусів

Деякі з них сформували архетипи, що відтворені на сцені, деякі залишилися живим голосом болю конкретної жінки

Для збору документального матеріалу режисер й акторка опитували знайомих жінок дистанційно, волонтерили на вокзалі, де знайомилися із жінками-волонтерками, відвідували шелтери для біженців_ок, зустрічались і записували їхні історії

З жіночих історій складалася п’єса, писалися діалоги та монологи, створювалися нові персонажки

Але на кожному етапі створення вистави головним правилом, яким керувалися автор_ка, була документальна правдивість

За структурою вистава «ВОНА ВІЙНА» є каскадом жіночих історій на болючі теми українського суспільства на тлі російсько-Української війни

Перформативна сценічна дія межує із аудіо-візуальними інсталяціями, які разом складають різнобарвний та портрет сучасної української жінки

Колаборація театрів «Публіцист» (Харків) і «Варта» (Львів)

Режисер, дослідник, співавтор сценарію — Костянтин Васюков

Акторка, дослідниця, співавторка сценарію — Світлана Мельник

Сценографка — Олеся Стрельбіцька

Відповідальна за проєкцію, звук — Ліза Прасолова

Саунд-дизайнер — Володимир Понікаровський

Медіа-художник — Денис Бєляєв

Менеджерка — Анна Гришанова

* У виставі присутня обсценна лексика

* Військовим, представникам_цям медіа та студент(к)ам театральних внз — вхід безкоштовний; студент(к)ам інших внз, людям від 60 років і ВПО — знижка 50%. Вхід указаних осіб за наявності відповідних документів варто уточнювати при вході до театру в день показу