Вистава для дорослих

«П’єса починається з парадоксальної фантастичної ситуації — жінка відчула, що нібито може літати, але щось заважає їй злетіти. Що саме? Страх, гріх, нерозуміння? Героїня шукає і робить спробу, а коли таки злітає, то сама дивується, чому? Що заважає нам літати, тобто бути вільними? Страх втрати чи смерті? Відчуття провини? Лють? А може, любов до ворога? Розстріляний батько, померла від хвороби мама, пограбований дощенту дім, ошалілі від голоду і страху діти, а на додаток — фатальне кохання до одного з тих, хто в цьому винен... Як пережити все це, зазирнути в цю «безодню» — і не збожеволіти? Героїня не шукає винних зовні — шукає в собі, у власних сумнівах, страхах, нерозумінні, втраті можливостей. Безодня горя й розпачу розростається навколо, але найгірше — безодня всередині — страху і ненависті. Серце розривається між подобою птаха і вовка, між холодом та вогнем, розпачем та гнівом» — витяг з критичної статті Андрія Карпенка «Політ з пораненим крилом».