Трилер на 2 дії
Тривалість — 2 год.

Ірина Василівна — Любов Кузь, Марія Самсонова
Сніжана — Мар’яна Кривдик, Христина Сапа
Єгор — Дмитро Бартков, Роман Шепель
Нарком — Ігор Данчук, Роман Кривдик, Олександр Чешеров
Аліна — Наталка Мазур, Катерина Саченко
Катя — Наталка Алексеєнко, Тетяна Алексеєнко
Денис — Василь Василик, Олександр Трифонюк
Примара — Ярослав Василик, Роман Шепель
Павло Сергійович — Ігор Гулюк, Валерій Коломієць

Режисер-постановник — Володимир Борисюк
Художник-постановник — Дарія Зав’ялова
Пластика — Ольга Семьошкіна
Костюми — Олена Зотова
Асистент режисера — Дмитро Бартков

«Я здригаюся від кожного звуку. Боюся й усвідомлюю свій страх. Здається, що усі здогадуються, підозрюють. Наркоманка... страшне, далеке колись від мене слово... наркоманка... Тепер я ототожнюю себе з цим словом. Я зневажала їх, боялася. Прокажені душею. До них немає співчуття. Немає жалю. Я — це вони?! Як страшно, як незрозуміло. Я — наркоманка?! Ніхто не подивиться зі співчуттям. Лише з презирством будуть дивитись на мене тепер люди.»

Як приходять до наркотиків? Які є шляхи і мотиви? Чому не спиняються, знаючи про їх вплив, навіть про загрозу смерті? Кому це вигідно? І чому в Україні після шуму кінця 80-х — початку 90-х ця тема відійшла на задвірки, майже зникли організації з протидії поширенню наркоманії? Ми вважаємо, що ці питання варто ставити знов і знов — вже хоча б для того, щоб змусити замислитись бодай невелику частку тих, хто вважає, що «в житті треба спробувати все та в кого сильна воля — той не стане залежним». Замислитись — і не зробити фатальний крок, за яким немає повернення до повноцінного життя.

Стівен Тайлер, вокліст Aerosmith: «Спершу це був чудовий засіб. Але все, що наркотик дає тобі, він починає забирати назад. Незабаром все, про що ти мрієш — це наркотик. Ти полізеш у пекло, щоб дістати його. Це вбиває тебе, але тобі байдуже».

Мік Джаґґер, вокаліст The Rolling Stones «Кожен, хто приймає героїн, думає про героїн більше, аніж про щось інше. Ти намагаєшся привести все в рух, але наркотик виходить на перше місце».

Ерік Клептон, рок-музикант, гітарист: «Це як примара. Частина мого характеру прагне довести щось до межі. Добре, якщо ця примара переплавляється у творчість, але вона намагається бути також руйнівною як у фізичному, так і у духовному сенсі».

Стівен Тайлер, вокліст Aerosmith: «Це називається ейфорійним пригадуванням. Його викарбувано в моїх клітинах. Ти завжди будеш згадувати про це. Воно намагається повторитися, і ти ніколи не зможеш сказати: «Все, я зав’язав».