Чверть століття потому Сергій Лозниця звертається до драматичних сцен серпня 1991 року і до події, що увійшла до сучасної європейської історії як момент «народження російської демократії». Що ж насправді сталося в Росії у серпні 91-го? Що за сила керувала юрбою на Палацовій площі у Ленінграді? Що за свідчення представлено на екрані: колапс режиму чи його креативний ребрендинг? Хто ці люди, що дивляться у камеру: переможці чи жертви?

ПРО РЕЖИСЕРА

Сергій Лозниця — український режисер документальних та художніх фільмів Режисерську освіту здобув у ВДІК (1991–1997), у майстерні Нани Джорджадзе. 2000 року працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів. Від 2001 року режисер мешкає в Німеччині. Зняв три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів, а також два повнометражні ігрові художні фільми — «Щастя моє» та «В тумані». Лауреат Каннського фестивалю, Нюрнберського міжнародного фестивалю про права людини, премію "Ніка" та інші.