За творами Богдана Лепкого.

Вистава побудована у формi спогадiв, пiсень, думок про Україну, про її майбутнє. Проходячи свою хресну дорогу, Мазепа згадує найяскравiшi моменти життя.

«Щоби мати дiйсну уяву про людей,- писав Гете,- треба їх знати на заходi життя»

Ми намагаємось вгадати що саме думав Мазепа у безсоннi ночi, коли смерть вже стояла бiля нього i коли вiн, як вiруючий християнин, готувався на найвищий суд. Ми припускаємо як Мазепа страждав вiд того, що «Господь Бог не благословив його задуму», а його вчинок викликав страхiття терору на Українi. Але не жалiв, що пiднiс прапор повстання, бо знав, що все одно терор прийшов би i росiйський цар покiнчив би з Україною. Вiн добре знав ще одне: головний ворог – не той, що ззовнi, а той, що зсередини. Мазепа то поринає у задуму, то ошелешує всiх вiдточеними висновками та несподiванними вчинками, один з яких став провiдною подiєю в подальшiй icторiї України.

Враження и силу додає автор тесту Богдан Лепкий, ставлення якого до Украни спiвпадає з ставленням Мазепи до рiдної землi.

Тривалість вистави – 1 год.

Ідея та постановка – Євген Чистоклетов

Сценографія – Михайло Кунець