Фільм знятий за мотивами одноіменної поеми Михайла Лермонтова, написаної на основі азербайджанського дастану. Бідняк Ашик-Керіб грає на сазі на весіллях і інших святах. Він покохав Магуль-Мегері — дочку багача. Ашик-Керіб клянеться мандрувати сім років і стати багатим або померти. Суперник краде одяг Ашик-Керіба. Інші персонажі думають, що Ашик-Керіб потонув. Мати Ашик-Керіба від виплаканх сліз втрачає зір. Його суперник все більш наполегливо домагається руки Магуль-Магері. Бідний музикант потрапляє до султана і співає йому про свою любов. Султану дуже подобається ця пісня, і він обдаровує Ашик-Керіба золотом. Сім років він живе у достатку та майже забув свою наречену. Після чудесної зустрічі з таємничим вершником на білому коні Ашик-Керіб отримує можливість за допомогою чарівного засобу виконати будь-яке бажання. Він переноситься у своє рідне поселення, опинившись на весіллі забраної у нього коханої та людини, яка винна у нещастях, що трапилися з Ашик-Керібом. У домі багача його висміюють, дізнавшись про те, що Ашик-Керіб запевняє своїх слухачів, ніби в мить подолав далеку дорогу, на яку потрібно було звичайно не один день шляху. Розлючений жених погрожує вбити Ашик-Керіба. Той на доказ правдивості своїх слів просить привести на весільне застілля свою осліплу матір. Вбиту горем жінку, яка впевнена у смерті сина, приводять в кімнату, де зібралися гості. Ашик-Керіб проводить по незрячим очам матері білою хусткою і до неї повертається зір. Посоромлений суперник біжить, а Ашик-Керіб святкує перемогу і, перевдягений в білосніжний одяг, готується до весілля зі своєю коханою.