Бажання бути потрібним – найбільший біль самотньої людини. Коли у твоєму житті єдиним другом вже довгі роки залишається лише кіт, біль стає нестерпним. Де ж шукати того, хто відповість на твої слова також словами, а не протяжним «няв»? Хто зрозуміє, розрадить або просто помовчить з тобою? Адже найголовніше, що, закриваючи очі, відчуваєш поряд дихання дорогої людини… Чи людей?..

Найважливіші людські риси – доброта та милосердя. Навіть тоді, коли навколишній світ жорстокий до тебе, потрібно вірити і довіряти. Навіть тоді, коли немає підтримки від ближнього, потрібно допомагати оточуючим. Всі добрі вчинки рано чи пізно винагороджуються. Якщо тобі не подякують ті, кому ти подарував усмішку, то подякує Бог. А Він завжди дякує щедро…

Незалежно від того, наскільки сильно тебе образили, не відповіли на твої запитання чи не почули твого крику про поміч, не гаси у своїй душі той маленький вогник прекрасного, який допомагає жити, творити та насолоджуватися кожним днем.

Режисер постановник – заслужена артистка України Людмила Колосович
Художник постановник – Оксана Радкевич
Хореограф – Наталія Каспшишак

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
Памела Кронкі – нар. арт. України Жанна Тугай
Сол Бозо – Тарас Кіцинюк
Бред Уінер – Василь Баліцький, Володимир Пантєлєєв
Глорія Гулок – Анна Єпатко, Марія Дзвонік
Джо Янкі – Дмитро Благий, Сергій Литвиненко
Лікар – Остап Дзядек

Виставу веде помічник режисера – Ірина Попівчак